Психологічна служба гімназії

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

«Не можна  вилікувати  тіло – не лікуючи  душу, і  навпаки:    вилікувати  душу  неможливо зневажаючи  тіло»  

«Гіппократ»

Графік роботи

психологічної служби школи

Понеділок - 8.00-16.00 (8.00-11.00-прийом батьків,11.00-13.00-робота з педагогами,

робота з учнями- у позаурочний час)

Вівторок -  8.00-16.00 (8.00-11.00-прийом батьків, 11.00-13.00-робота з педагогами,

робота з учнями - у позаурочний час)

Середа - 8.00-16.00 (8.00-11.00-прийом батьків, 11.00-13.00-робота з педагогами,

робота з учнями - у позаурочний час)

Четвер  -  8.00-16.00 (8.00-11.00-прийом батьків, 11.00-13.00-робота з педагогами,

робота з учнями - у позаурочний час)

П’ятниця - 8.00-16.00 (8.00-11.00-прийом батьків, 11.00-13.00-робота з педагогами,

робота з учнями - у позаурочний час)

Психологічна служба гімназії працює згідно Положення Служби Системи Освіти України. Її роботу забезпечує практичний психолог – Харченко Оксана Віталівна

Психологічна служба в своїй діяльності керується Конституцією України, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про освіту», чинним законодавством України. Співпрацює з органами охорони здоров'я, соціального захисту, сім'ї та молоді, внутрішніх справ іншими зацікавленими організаціями та відомствами.

                                                                        Форми роботи: групова, індивідуальна. 

«Ти як?» – стартувала всеукраїнська програма ментального здоров'я

https://www.youtube.com/watch?v=I6-lZbl3TuY 

За ініціативою першої леді Олени Зеленської розпочалася всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?» , яка покликана створити систему сервісів і послуг, які зможуть різними способами та дієвими механізмами підтримати українців у складні часи повномасштабної війни.

Матеріали щодо самодопомоги та підтримки інших доповнюються на сторінці за посиланням.

" ПОРУЧ" проект психологічної підтримки

Проект ПОРУЧ — це онлайн та очні групи психологічної підтримки для підлітків та батьків, чиє звичне життя зламала війна. Психологи працюють для того, щоб досвід кожного та кожної не залишився непереборною травмою на все життя.

Для цього достатньо перейти за посиланням та залишити заявку: https://poruch.me/

• Невеличкий челендж вам у стрічку. Згадуємо прості техніки і кажемо «дякую» (оточуючим або й собі) — це заспокоює та зосереджує на чомусь теплому й позитивному  https://fb.watch/qlwqQ9qWMm/

Щоб бути норм, треба звикнути, що деякі речі — теж норм, і не варто їх соромитися. Бережіть себе!!

Як підтримати дітей у цей не легий час. Поради.

1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.

2. Бути прикладом: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…

3. Спілкуватися: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!

4. Задіювати: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…

5. Відновлюватися: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…

P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!

П'ЯТЬ ПОМИЛОК ПІДТРИМКИ

"Все буде добре", "не переймайся", "це не кінець світу", "я ж казав (ла)" - це НЕ підтримка!

Немає універсальної формули, що підходить для будь-якого випадку. Але зате є речі, які точно НЕ треба робити, тому що вони ніяк НЕ допомагають і НЕ є підтримкою.

1. ПОРОЖНІ ОБІЦЯНКИ

"Все буде добре", "усе владнається", "життя обов'язково налагодиться" - це порожні обіцянки. Ви не можете знати напевно, що чекає нас в майбутньому (якщо, звичайно, ви не екстрасенс), а в такому формулюванні ще й підкреслюєте, як зараз погано (адже добре, якщо воно взагалі буде, то тільки в майбутньому).

Якщо не знаєте, що сказати, - мовчіть, будьте поруч і обіймайте. Ви здивуєтеся, але один з найефективніших способів підтримки - теплі дружні обійми і прості слова співчуття ( "мені дуже шкода", "я так тобі співчуваю").

2. ЗАБОРОНА НА ЕМОЦІЇ

"Не плач", "не треба так хвилюватися", "заспокойся", "візьми себе в руки" і т.д.

Якщо ви дійсно хочете підтримати людину, а не просто позбутися її - то ви як раз таки будете допомагати їй проявляти свої емоції, а не придушувати їх. Ні для кого не новина, що стримані емоції руйнують нас зсередини, перетворюються в хвороби і отруюють нам життя.

Будь-яка людина має право сумувати, злитися, відчувати образу, коли знаходиться у важкій життєвій ситуації. До друзів і близьких ми звертаємося не тоді, коли хочемо виглядати дорослими, розумними і сильними, а тоді, коли хочемо просто побути самими собою, нічого з себе не зображуючи.

Тому, якщо ви хочете підтримати або втішити когось - дайте йому можливість розповісти про свої переживання.

3. Знецінення ЧУЖИХ ПРОБЛЕМ

"Це не варто таких сліз", "це не кінець світу", "нічого ж по суті не сталося", "це можна пережити" і т.д.

Якщо ви не розумієте почуття іншої людини, не знаєте, як влаштовані її переживання - це не означає, що вона не страждає. І навіть те, що "в Африці діти голодують" або "є ті, кому набагато гірше», не робить її страждання меншими.

Але найстрашніше те, що знецінення заподіює реальну шкоду. Людина перестає відчувати себе значущою і важливою для вас, відчуває себе непотрібною, втрачає здатність до довіри.

До речі, психологи відносять знецінення до однієї зі складових емоційного насильства.

4. БЕЗГЛУЗДІ ПОРАДИ

Це ж очевидно - будь-якій людині з проблемою вкрай необхідно в першу чергу виговориться і бути почутим. Не отримати мудру пораду, не вислухати настанови, а висловити, наділити слова тим, що вона відчуває.

А вже поради, адресовані в минуле ( "потрібно було зробити так"), - саме безглузде, що можна сказати. Уже все сталося, минуле не змінити, історія не має умовного способу.

5. ОЦІНОЧНІ КОМЕНТАРІ

"Раніше думати треба було", "а я тебе попереджав (ла)", "все ж було очевидно заздалегідь", "не треба бути таким наївним" і т.д.

Тут навіть коментарі зайві. Цілком зрозуміло, що це не підтримка.

Це банальне самоствердження за рахунок слабшої і вразливішої (бо їй зараз погано, вона проживає горе) людини.

P.S . Кращий спосіб підтримати близьку або рідну людину - просто бути поруч, уважно вислуховувати, дбайливо і тепло обіймати.

Не оцінювати і не знецінювати, не перебивати зі своїми коментарями, не переносити на неї свої проекції, домисли і висновки з порадами.

Все, що потрібно - це активна участь, добре співчуття, душевне тепло. Можливість висловити свої почуття, емоції, переживання.

І реальна конкретна допомога (посидіти з дітьми, зібрати грошей, приготувати їжу), а не абстрактні пропозиції.

"Кoли ви знахoдитесь з кимось, хтo ваc тотально приймає - це терапія. Відбувається зцілення."

"Кращий спосіб зцілити людину - це міцно її обійняти".

Як говорити з дитиною, яка втомилась від карантину.

1. Чесність – найголовніше.

Найголовніше – бути чесним. Ми не знаємо, що станеться, як довго це триватиме або яким буде життя, коли все це закінчиться. 

Поясніть своїй дитині, що, хоча ви не можете назвати їм точну дату, ви регулярно перевіряєте новини та повідомляєте їм, як тільки дізнаєтеся якісь деталі.

2. Не уникайте розмов про коронавірус та карантин

Діти знають, що щось відбувається, але якщо батьки не хочуть говорити про це, вони почнуть хвилюватися.

Малеча почне припускати, що все страшніше, ніж є насправді. 

Тому вони можуть пригнічувати свої думки і почуття через страх засмутити батьків

3. Говоріть  з дітьми про свої та їх почуття

Ще один спосіб закласти основу для відкритого спілкування – це пояснити дітям, що ви розумієте, що вони відчувають і поговорити про це.

Запропонуйте їм поділитися своїми емоціями, запитавши, що вони думають про ситуацію і як себе почувають. 

Розкажіть, що ви теж іноді відчуваєте злість страх чи сум – поясніть, як справляєтеся з цими емоціями.  

4. Акцентуйте увагу на безпеці та захисті

Дітям важливо чути, що вони в безпеці  та розуміти, хто про них потурбується у важкий час. 

5. Концентруйтеся на теперішньому, а не майбутньому

Спонукайте дітей сприймати кожен день таким, як він є, не зациключись на майбутньому. 

6. Окресліть межі відповідальності дитини 

Зосередження на теперішньому – хороший спосіб нагадати дітям про речі, які знаходяться під їх контролем. 

Нагадайте їм, що вони повинні мити руки, допомагати у хатніх справах.  

Також корисно обговорити дії, які вони можуть зробити, щоб допомогти іншим.

7. Пообіцяйте дітям інформувати їх самостійно

Повідомте своїй дитині, що ви повідомите, коли отримаєте інформацію про повернення в школу або про інші заходи.

8. Залишайтеся позитивними 

Сила позитиву не може бути переоцінена в такі часи.

Особливо це може допомогти дітям розвинути здорове мислення.

Говоріть спокійним і зібраним голосом. 

Ваш тон повинен передати, що ви впевнені, що все буде добре!     

Навіщо потрібен психолог в школі?

Робота психолога в школі нерозривно пов’язана з освітнім процесом. Для початківця фахівця школа – хороша можливість придбати цінний досвід роботи з людьми, з дітьми, досвід вирішення всіляких психологічних проблем. Але школа – це величезний соціальний інститут. Психолог працює не тільки з дітьми, а також і з педагогами та батьками. Нерідко в школі працюють декілька фахівців-психологів (психологічна служба), так як поле діяльності психолога досить широке. Розглянемо основні напрями діяльності психолога в школі:

• Психологічне просвітництво

– формування у учнів, вихованців та їхніх батьків (законних представників), у педагогічних працівників і керівників освітніх установ потреби в психологічних знаннях, бажання використовувати їх в інтересах власного розвитку. Створення умов для повноцінного особистісного розвитку і самовизначення учнів, вихованців на кожному віковому етапі, а також у своєчасному попередженні можливих порушень у становленні особистості і розвитку інтелекту;

• Психологічна профілактика

– попередження виникнення явищ дезадаптації учнів, вихованців в освітніх установах, розробка конкретних рекомендацій педагогічним працівникам, батькам (законним представникам) з надання за допомоги в питаннях виховання, навчання і розвитку;

• Психологічна діагностика

– поглиблене психолого-педагогічне вивчення учнів, вихованців протягом усього періоду навчання, визначення індивідуальних особливостей і схильностей особистості, її потенційних можливостей у процесі навчання і виховання, у професійному самовизначенні, а також виявлення причин і механізмів порушень у навчанні, розвитку, соціальної адаптації.

• Психологічна корекція

– активний вплив на процес формування особистості в дитячому віці і збереження її індивідуальності, здійснюване на основі спільної діяльності педагогів – психологів, дефектологів, логопедів, лікарів, соціальних педагогів та інших фахівців. Ця робота включає в себе елементи гри і рисункові методи (в залежності від віку дитини). Проведення позакласних заходів (класна година, година психолога) також входять до компетенції психолога.

• Консультативна діяльність

– надання допомоги учням, вихованцям, їх батькам (законним представникам), педагогічним працівникам та іншим учасникам освітнього процесу в питаннях розвитку, виховання і навчання за допомогою психологічного консультування. Складання психолого-педагогічної характеристики дитини, яка розкриває розвиток всіх сфер і психічних процесів, здоров’я.

Ситуації, в яких варто звернутися до психолога: